З ВЕЛИКОДНІМИ СВЯТАМИ!!!

Шановні  відвідувачі мого блогу! Прийміть найкращі вітання і побажання з Великоднем! Бажаю Вам, щоб переможний дух надії, радості, всепрощення супроводжували Вас і Вашу родину, давали силу та наснагу для справ на добробут і процвітання нашої рідної України!!!

Тарас Шевченко - світоч української літератури

Тарас Григорович Шевченко... Справжній символ української нації, наша святиня, наш порадник і найбільша правда!

З нагоди 203-ї річниці великого українського пророка, патріота України, громадського та політичного діяча, мислителя, поета та художника Тараса Шевченка учні та педагоги Великочернятинської ЗОШ вшанували світлу пам'ять найвизначнішого українця усіх часів.

У школі було проведено ряд заходів, а саме: конкурс читців творів Т.Шевченка, брейн-ринг "Стежками Шевченкової долі", виховні години під гаслом:
                               Учітеся, брати мої,
                                Думайте, читайте.
                                І чужому научайтесь,
                                Й свого не цурайтесь!
                                                              Т.Шевченко

Нині ми вклоняємося національному поетові, причащаємося його могутнім духом, його пророчою поезією і натхненною піснею. Ми розбуджуємо в собі непобориму правду й велику мудрість Кобзаря, аби скріпити свою віру його провісницькими рядками:
                                І на оновленій землі
                                Врага не буде, супостата...
                                А буде син, і буде мати,
                                І будуть люди на землі.

Вічно живий у пам'яті народній!

      

         9 березня – день народження Тараса Шевченка – доречна нагода укласти список малознаних фактів про поета. Про Шевченка написано дуже багато: і праць, які є інтерпретаціями, своєрідним прочитанням його корпусу текстів ("Шевченко як міфотворець" Григорія Грабовича, "Шевченків міф України" Оксани Забужко, праці Євгена Сверстюка та Івана Дзюби), і біографічних досліджень (найпопулярніше – життєпис, створений Олександром Кониським). Є Шевченківська енциклопедія. Немає поки що сучасної белетризованої біографії митця, а вона точно стала б бестселером – найвідомішою дотепер залишається роман Оксани Іваненко "Тарасові шляхи".

Пропоновані 5 малознаних епізодів із Шевченкового життя – 

це цікавинки, які не вивчають у школі:

1. Викуп із кріпацтва: альтернативна версія

Петро Мартос, який фінансував видання першого "Кобзаря" 1840 року, наводить відмінну від традиційної версії історію викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

Якось художникові-кріпакові один генерал замовив свій портрет. Намалював художник гарно і, що важливо, дуже схоже. Але в житті генерал був некрасивим, а отже, реалістичну роботу приймати відмовився. Тоді Шевченко переробив картину: зафарбував генеральські атрибути, намалював натомість рушника і інструменти для гоління і віддав роботу у цирульню як вивіску. Розлючений генерал запропонував Енгельгардтові викупити кріпака. Розуміючи, чим це може закінчитися для Тараса, Жуковський вмовив імператрицю прохати Шевченкового власника призупинити перемовини з покупцем – а на знак подяки імператриця захотіла, щоб Карл Брюллов нарешті докінчив давно розпочатий портрет Жуковського, який і був потім розіграний у знамениту лотерею.

2. Запорука успіху дебютної книжки – талановитий редактор

Український поет Євген Гребінка, він же – автор всесвітньовідомого романсу "Очи черные", справив величезний вплив на молодого Шевченка. Він відіграв значну роль у формуванні кола читання – а отже, й світогляду! – поета. Саме з його легкої руки Шевченко читає "Енеїду" Івана Котляревського, "Історію Русів", твори Квітки-Основ'яненка, а також дізнається про саму можливість існування друкованого народнопісенного слова – і що добре відомий йому фольклор зараз у моді та в пошані. Ці ідеї Шевченко геніально сприйняв, засвоїв та розвинув у перших своїх творах.

Крім того, зверніть увагу: у "Кобзарі" 1840 року – всього лишень вісім творів, але кожен із них є, по суті, вивершеним діамантом. Їхня послідовність також ретельно продумана. Омелян Пріцак у праці "Шевченко – пророк" припускає, що саме Гребінка був редактором і співупорядником дебютної книжки. Він же переконав Петра Мартоса фінансувати перше видання "Кобзаря".

3. Пияцтво?

Відома цитата з листа Тургенєва до Герцена: "Скажи два слова в "Колоколе" о смерти Шевченка. Бедняк уморил себя неумеренным употреблением водки". Тургенєв був особисто знайомий з Шевченком, крім того, у них були спільні друзі, наприклад, сім'я Опанаса Марковича (про що зауважує Михайло Драгоманов), тож інформацією володів, очевидно, з перших уст. Утім, у спогадах іншого доброго знайомого Шевченка, Миколи Костомарова, віднаходимо цілу низку прикладів, які нібито мають свідчити на захист митця. Костомаров, мовляв, безліч разів бачив, як Шевченко випиває, і то неабияк випиває ("десяток склянок чаю з додаванням рому"), але лише раз зустрів поета по-справжньому п'яним (і то у більш пристойному вигляді, аніж решта компанії, яка його супроводжувала). Тож така репутація Тараса спричинена радше його стійкістю до алкоголю.

А полковник Косирев, згадуючи про період служби Шевченка у Ново-Петровському укріпленні, пише, що від пригощань художник не відмовлявся, частіше пив у гостях, ніж своїм коштом, і міг впитися до того, щоб заснути просто в домі господарів. Одного разу молодь поклала Шевченка на двері і, співаючи церковних пісень, носила його у такому вигляді, відповідаючи цікавим: "Шевченка хоронимо!"

4. Остання любов

Фантазія про одруження не полишала Шевченка протягом усього життя. Останньою дівчиною, яку він серйозно розглядав на роль дружини, стала Ликера Полусмак. Вона спершу прислужувала у його друзів Карташевських і, убрана в український стрій, виконувала насамперед декоративну роль; потім служила наймичкою у Кулішів. Шевченко нею зацікавився, спалахнув пристрастю. Самій же Ликері він подобався, але не більше. Вона весь час вагалася, і ця непостійність підкріплювалася намовинами з боку панів, які в певний момент вирішили, що Шевченкові потрібно підшукати іншу, серйознішу, наречену. "Сибіряк" – ось яке визначення найбільше лякало Ликеру. Про це говорили пани, це підкріплювалося і численними історіями, які розказував поет, згадуючи своє минуле. Мався на увазі досвід заслання, куди потрапляють за різні провини і повертаються травмованими, надламаними особистостями. Велич поета Ликера не усвідомлювала і, певно, не замислювалася, як почесно було б стати його вдовою (жаль за такою втраченою можливістю прочитується у її спогадах).

Після розриву з поетом – Ликера проміняла його на лакея – дівчина працювала перукаркою, далі вийшла заміж, разом з чоловіком вони відкрили перукарню у Царському селі. Мали багато дітей. Проте чоловік пив, а одного разу кинув у вогонь грубки Ликерин портрет, намальований Шевченком. Крім того, Ликера добре шила, мала учениць. Шиттям заробляла й у Каневі, куди переїхала після смерті чоловіка у 1905 році. У останні роки життя вона доглядала могилу Шевченка. Місцеві її так і називали: Шевченчиха. Це і дратувало жінку, і лестило їй.

5. Перепоховання

Художник Григорій Честаховський опікувався перепохованням Тараса Шевченка навесні 1861 року. Відбувалося все пишно: ще на шляху до Канева за труною рухалися процесії, а коли її залишали у церквах на ніч, то туди приходили діячі місцевої громади. А в Орлі труну супроводжували духовенство зі співом релігійних пісень, військовий оркестр, що грав малоросійські мотиви, та гімназисти. В Україні збиралися натовпи: на труну тут чекали заздалегідь, приймали з урочистостями. Після поховання розпочалося справжнє паломництво. До речі, саме Честаховський наполіг на похованні Шевченка на Чернечій горі, а не біля церкви у Каневі, як хотіла його родина. Саме розпорядникові спало на думку, що добре було б насипати могилу – він же цю ідею власноруч і втілив, узгодивши з місцевою владою (окремий виграний бій із бюрократією!), а потім організував додаткові масштабні поминки вже влітку, після освячення місця поховання.

Сам Честаховський похований у Качанівці, куди його тіло з Петербурга наказав перевезти поміщик Василь Тарнавський; він же поклопотався, щоб насип на могилі друга був майже таким же, як і у Шевченка. 

VIII Всеукраїнська українознавча гра "Соняшник - 2017"

       3 березня 2017 року у Великочернятинській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулася VІІІ Всеукраїнська українознавча гра "Соняшник - 2017".

                                          В нас різних конкурсів багато,

                                          Та "Соняшник" - найбільше свято!

       Цей проект пробуджує учнів до пошуку, стумулює до пізнання, робить життя дитини більш цікавим, захоплюючим і ще більш викликає у дітей жагу до знань.

       У конкурсі взяли участь 43 учні. Вітаю усіх учасників і з нетерпінням будемо чекати результатів!

Леся Українка - "вічний живий голос"

      Видатна дочка нашої держави Леся Українка - символ нескореності та сили духу! ЇЇ образ актуальний і сьогодні, а в душі чи не кожного українця рядки з вірша: "...Щоб не плакать, я сміялась".

         Урочистості з нагоди 146-річчя від дня народження Лесі Українки відбулися сьогодні, 24 лютого, у Великочернятинській ЗОШ, а саме: усний журнал "Вічний живий голос", літературне дійство (зустріч їз Лесею та її героями) "На шлях я вийшла ранньою весною..." та декламування поезій Лесі Українки.

        Ми горді тим, що на нашій землі, Україні, народилася Леся Українка. Вона була борцем і власником своєї долі. Сучасний українець просто зобов'язаний вивчати цю постать, читати твори та рівнятися на героїчний приклад цієї жінки.
         ЇЇ слова актуальні будуть впродовж віків, адже вони містять войовничий дух і любов до Батьківщини!!!

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

       Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно ХХХ сесії  Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

Для кожного народу своя мова рідна. Кожна мисляча людина обов’язково усвідомлює, що, крім батьків, вона має ще чотири корені: рідна земля, рідна історія, рідна культура, рідна мова. Кожна людина повинна знати і пам’ятати свою рідну мову, але водночас й поважати ту мову, на якій землі і серед якого народу вона живе. Вивчаючи мову, ми не просто запам’ятовуємо слова, а проникаємо у спосіб мислення народу, що говорить нею.

Зберігаючи мову, ми зберігаємо власну душу, те світосприйняття і світорозуміння, що було закладене в нас природою. Відрікаючись від природного, ми порушуємо цілісність нашої особистості, нашу гармонію зі світом.

Українську мову знають у всьому світі, за кордоном визнають однією з найкращих і найрозвиненіших мов світу. Хочеться, щоб її визнавали, пишалися і любили рідні діти на власній землі!

Зі святом! З Міжнародним днем рідної мови! Бережімо свою мову!

  Сьогодні у стінах  Великочернятинської ЗОШ було проведено урочисту лінійку для учасників конкурсу читців, присвячену Міжнародному дню рідної мови. Урочистості пройшли у кабінеті української мови та літератури у дуже душевній атмосфері. Дякую всім учасникам конкурсу, ви всі вже є переможцями! 

Також було проведено диктант єдності для учнів 7, 9 класів.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

     Минає три роки після другого Майдану в Україні, іменованого Революцією гідності. Певна, буремні події, що відбувалися тоді впродовж трьох холодних зимових місяців у центрі столиці, так чи інак вплинули на кожну людину, яка має відкрите серце.
      Неможливо спокійно переглядати ті відзняті кадри: мирні протести, побиття, стрілянину, смерті, Небесну Сотню, самопожертву, згуртованість, викрадення, вогонь, стійкість.                                                                    

        «Велике добро потребує великого зла» – може, це про нас, про Україну? Для того, щоб ми нарешті усвідомили, що є нащадками великого волелюбного народу, перестали вестися на популізм, допускати маніпуляції та підкупи грошовими мішками. З нами роблять тільки те, що ми дозволяємо з собою зробити. Якщо ми це зрозуміємо, усвідомимо власну силу, то ніхто нічого нам не зможе заподіяти. Бо ми великий народ, якому даровано дуже багато, і який заслуговує на все найкраще. 

      Слава Україні! Героям слава!