субота, 16 грудня 2017 р.

Шкільний булінг


       Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
        Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
       Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.
         Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

Нехай Господь дає усім батькам таке терпіння))))

             15 грудня 2017 року вчителем української мови та літератури Савєльєвою О.М. було проведено годину пам’яті «Джерело чистої душі», присвячену 295-річчю з часу народження на нашій землі великого сина українського народу, мислителя, філософа, письменника, педагога Григорія Савича Сковороди.
          Він, і через майже три сотні літ від дня народження, залишається нашим сучасником, чиї мудрі поради допомагають і ще будуть допомагати нашому народу.
         Прилучитися до його мудрості, світлого поетичного слова справа честі для нас.
          Сьогодні ми мали щасливу нагоду пройтися стежками його життя, перечитати сторінки його творів.








        Ще за життя Сковорода мав цінителя, який знаходив для нього тільки слово шани і любові. Цінитель цей - народ... Народ і зараз вшановує філософа-гуманіста, письменника-демократа Григорія Савича Сковороду, бо не зважаючи на віддаль віків, Сковорода промовляє до своїх нащадків, як наш сучасник, засуджуючи віджиле, вітаючи нове, стверджуючи хвалу трудовому натхненню як джерелу радості, щастя. І  хочеться словами поета сказати:


     "Вербовий шлях, кленовий посох...
     Перепочинок де-не-де. 
     Мудрець, замріяний філософ
     До дальніх правнуків іде.